Битва з часом: Верховний Суд та ВАКС у різних таборах щодо строків досудового розслідування

31 жовтня 2022 року Верховний Суд прийняв рішення, яке має важливе значення для української судової практики та правозастосування у кримінальних справах. Мова йде про постанову Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 753/12578/19.                                                                                                                                       

Цим рішенням Верховний Суд акцентує увагу на необхідності виявлення протирічь між законодавчими нормами та їхньою практичною реалізацією, а також на потребі вирішувати подібні ситуації з урахуванням правових засад справедливого судочинства.

В згаданій справі Верховний Суд відмовив прокурору у задоволенні касаційної скарги, якою оскаржувалися рішення суду першої та апеляційної інстанцій про закриття кримінального провадження.         

Основні висновки, до яких дійшла Об’єднана палата Верховного Суду полягають у наступному:

1. Застосування положень п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягає застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.
2. Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб’єкта у зв’язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення.
3. Положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України мають застосовуватися до кримінальних проваджень, відомості про які було внесено до ЄРДР до 15 березня 2018 року. Застосування цих положень є важливим для гарантування прав осіб на розгляд їх справ упродовж розумного строку та верховенства права.

Аналізуючи судову практику Вищого антикорупційного суду з цих же питань, іноді здається, що вона крокує повз правові позиції Верховного Суду, які досі являли собою фундамент справедливості, так, немов їх не існує у гармонійному світі правосуддя.

ВАКС поділив обвинувачених на тих, які мають право на закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України, та тих, які такого права не мають.

 

Такий поділ застосовувався Вищим антикорупційним судом у кримінальних провадженнях, у яких:

– відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 15 березня 2018 року;

– строк досудового розслідування після 15 березня 2018 року продовжувався постановою прокурора до 4 (6 або 12) місяців;

– обвинувальний акт направлений до суду після 15 березня 2018 року;

– станом на день направлення обвинувального акту до суду строки досудового розслідування завершилися.

 

У кримінальних провадженнях, зареєстрованих до 15 березня 2018 року, бачення судом проблематики пункту 10 ч.1 ст. 284 КПК узагальнено виглядало так:

•       У редакції Закону № 1697-VII, що діяла до 16 березня 2018 року, питання продовження строку досудового розслідування належало до повноважень прокурора певного ієрархічного рівня в системі органів прокуратури.
•       З 16 березня 2018 року було введено в дію положення ст. 294 КПК у редакції Закону
  № 2147-VIII, відповідно до яких, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до трьох місяців – керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до шести місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 3 ст. 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIII).
•       Частину 1 ст.284 КПК України [Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи] було доповнено пунктом 10 на підставі Закону України №2147-VIII, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
•       Однак редакція ст.294 КПК про порядок продовження строку досудового розслідування та  пункт 10 ч.1 ст.284 КПК застосовувалися із застереженням, що відповідні положення вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін (п. 4 §2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону №2147-VIII).
•       Робився висновок, що законодавець прямо визначив час, з якого суди отримали повноваження застосовувати п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК,  та виділив обмежене коло справ, при вирішенні яких зазначену норму слід застосовувати (кримінальні провадження, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін).

Висновувалося, що паралельно один одному та незалежно один від одного в Україні діють два різні процесуальні порядки, у відповідності до одного з яких – правило п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК підлягає застосуванню до кримінальних проваджень (стосується справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після 16 березня 2018 року), а у відповідності до другого з них –  правило п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК до кримінальних проваджень не підлягає застосуванню (стосується справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР до цієї дати).

Касаційна брама

Повертаючись до правової позиції Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 753/12578/19 можна побачити, що Об’єднана Палата  виснувала:

•       Положення ст.294 КПК у редакції Закону № 2147-VIII введені в дію з тією метою, щоб розширити судовий контроль за встановленням підстав до продовження строків досудового розслідування.
•       Запровадження судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинів свідчить про розширення і посилення гарантій прав людини у кримінальному провадженні.
•       В аспекті положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК та приписів Закону № 2147-VIIIвирішення питання про продовження строків досудового розслідування не слідчим суддею, а прокурором – є неправомірним.
•       Незастосування положень Закону № 2147-VIII щодо продовження строку досудового розслідування ухвалою слідчого судді у справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР до 16 березня 2018 року, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленої законом форми здійснення судового контролю за вирішенням питання про продовження строків досудового розслідування».
•        Пункт  4 параграфа 2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII, який давав можливість  поділяти на два різні порядки процедуру продовження строку досудового розслідування залежно від дати внесення відомостей про кримінальне провадження в ЄРДР, фактично встановив окремий правовий режим, що не мало підґрунть згідно із загальними положення КПК та суперечить приписам ст. 5 КПК.
•       Положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIIIщодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.
•       Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб’єкта у зв’язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення.
•       Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
•       Після 15 березня 2018 року вирішення питання про продовження строку досудового розслідування понад 3 місяці повинне було здійснюватися слідчим суддею. Відсутність ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування в порядку, встановленому ст.294 КПК України в редакції Закону № 2147-VIII, свідчить про закінчення строку досудового розслідування.
•       Суд правомірно закрив кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР до 15 березня 2018 року, на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру.

 

Незважаючи на ухвалення Об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду зазначеної постанови, ВАКС продовжує постановляти ухвали про відмову в задоволенні клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК:

1) ухвала від 13.12.2022 у справі №991/747/20: «Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб`єкта у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення»;

2) ухвала від 15.12.2022 у справі № 991/5538/21, яка зокрема мотивована таким: «…обставини, які були винесені на розгляд Об`єднаної палати, не є релевантними обставинам цієї справи, позаяк у цьому кримінальному провадженні строк досудового розслідування в об`єднаному провадженні продовжувався прокурором щодо тих кримінальних проваджень, які були внесені до ЄРДР до 15 березня 2018 року, тоді як Об`єднана палата ККС ВС розглядала справу щодо кримінальних проваджень, які були внесені до ЄРДР як до 15 березня 2018 року, так і після»;

3) ухвала від 19.12.2022 у справі №991/7404/21, яка, серед іншого, мотивована таким: «(1) колегія суддів також вважає за необхідне акцентувати увагу на особливостях темпоральної дії процесуального закону. На відміну від кримінального матеріального закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливими для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2015 року № 5-205кс15, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 937/2480/20; (2) доводи щодо необхідності застосування норм в редакції Закону № 2147-VIII, оскільки вони, на думку сторони захисту, поліпшують становище обвинувачених, є безпідставними.; Крім того, у справі №753/12578/19 Верховний Суд не вирішував питання щодо застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК»;

4) ухвала від 19.12.2022 у справі № 991/7537/21, яка зокрема мотивована таким: «колегія суддів має стійке переконання, щодо неприпустимості зворотної дії в часі змін до КПК України, внесених Законом № 2147-VIII від 03.10.2017, з огляду на однозначне положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» цього Закону. Отже, ці зміни не повинні застосовуватися до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 15.03.2018»;

5) ухвала від 23.12.2022 у справі № 991/1537/22, яка, серед іншого, мотивовано таким: «в межах об`єднаного кримінального провадження здійснювалось розслідування тих же самих правопорушень, відомості про які стали підставою для реєстрації 21 червня 2017 року первісного провадження, а тому правовий режим об`єднаного провадження правомірно визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження від 21 червня 2017»;

6) ухвала від 19.01.2023 у справі №991/6004/21, яка зокрема мотивована таким: «(1) на час прийняття рішень прокурором його дії підпадали під поняття «сумлінних дій», оскільки прокурор не знав та не міг знати, що вчиняє дії всупереч положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК України та приписів Закону №2147-VIII; (2) на час продовження строку досудового розслідування прокурором не існувало практики вищої судової інстанції, яка б надавала відповідь на питання, який суб`єкт уповноважений на продовження строку досудового розслідування у справі, відомості по якій внесені до набуття чинності Законом №2147-VIII, об`єднаній з іншими кримінальними провадженнями, відомості в яких внесені після набуття ним чинності» (посилання на такі ухвали міститься в ухвалі ВАКС №991/2735/21 від 09.03.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109578788).

 

Такий підхід ВАКС видається помилковим, адже:

• Метою введення до кримінального процесуального закону норми п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК було запобігти ситуації, коли упродовж тривалого періоду в часі після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні та до направлення обвинувального акта в суд, особа може залишатися в стані невизначеності стосовно своєї подальшої долі, не маючи можливості через порушення розумного строку щодо кримінального провадження виправдати себе без зволікань.
• Строк досудового розслідування – не є простою формальністю. Положення ст. 219 КПК України відносяться до фундаментальних положень кримінального процесуального права, відступлення від яких недопустиме.
• Передбачення процесуальним законом обов’язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після пред’явлення підозри особі звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження – є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в п. 1 ст. 6 Конвенції, передбачено ст. 7, ч. 1 ст. 21 КПК та підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ.
• Особа не може необмежений час перебувати в стані підозрюваного – якщо публічне обвинувачення з будь-яких причин не має можливості визначити обвинувачення, склавши обвинувальний акт, та спрямувати справу до суду протягом визначеного законом строку – особа має бути звільнена від підозри. Таким чином, такий процесуальний строк досудового розслідування – є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права, який вимагає належної правової визначеності у такому особливо вразливому статусі людини як підозрюваний.
• На важливості та фундаментальності недопустимості порушення строків досудового розслідування свідчить категоричність законодавця, який в ч. 5 ст. 294 КПК визначив, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Отже, положення п.10 ч.1 ст.284 КПК України підлягають застосуванню до кримінальних проваджень, відомості про які було внесено до ЄРДР до 15 березня 2018 року.

Якщо у кримінальному провадженні після повідомлення особи про підозру строк досудового розслідування після спливу 3 місяців не продовжувався ухвалою слідчого судді, то такий строк закінчився в останній день тримісячного строку, який було продовженого постановою прокурора.

Якщо у кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування, а особа не підозрюється/обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи, то кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України. 

Інакший підхід до застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, згідно якого неможливо закрити кримінального провадження, розпочате до 15 березня 2018 року на підставі вказаного пункту:

 – суперечитиме ч. 1 ст. 5 КПК України, яка передбачає, що процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення;

– призведе до існування різних процедур закриття кримінального провадження за одні й ті самі злочини в залежності від дати внесення правоохоронними органами інформації про злочин до ЄРДР, що є недопустимим в правовій державі, де людина визнається найвищою соціальною цінністю;

– призведе до різних процедур закриття кримінального провадження, які будуть поставлені в залежність від дати реєстрації кримінального провадження, а не від дати вчинення правопорушення, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

 

Євген ШКУРІДІН

Адвокат, партнер АО СОЛОДКО ШКУРІДІН